Відмовитися від тестування - з водою виплеснути дитину. Найгірше, що можуть зробити батьки для своїх дітей - "забезпечити" їм легку дорогу до вишу. Як роботодавці і керівники для майже 400 високооплачуваних інженерів, програмістів, економістів, кажемо, що нам не потрібні програмісти-пільговики, які не вміють програмувати

Ми з батьком обговорювали це питання, коли прочитали на УП минулого четверга статтю Сергія Ківалова, голови Комітету ВР з питань правосуддя, про зовнішнє незалежне тестування. Висновок, який мають зробити з його статті батьки, а саме ті, хто хоче допомогти своїм дітям "легко" поступити в виші: вони можуть "відбитися" від складання тестів їхніми чадами у суді.

Можливо, пан Ківалов особисто знає людей, які потягнуть своїх дітей у суд, коли їм сам час сидіти за книжками. Серед наших знайомих, чиї діти вступали до вишів останні два роки, таких немає

Ба більше, більшість з них хваляться, що, завдяки Зовнішньому Незалежному Оцінюванню (ЗНО), дітям вдалося поступити на факультети, про які вони і не мріяли, і діти розуміють, наскільки це тяжка праця - навчання у виші.

Проте цьогорічні випадки, коли батьки купували фальшиві довідки про власну смерть, аби дитина поступила у ВНЗ на фіктивних пільгових умовах, свідчать, що таки немає меж батьківському прагненню захистити своє чадо від найменшого напруження та самостійної праці.

Тільки незрозуміло для чого.

Ми впевнені, що знаємо, до чого приводить солодка "халява" вступу, "всього схваченого", оплачених екзаменів при навчанні - до морального зубожіння, відсутності знань.

У Львові 33% з приблизно 20 тисяч щорічних випускників ВНЗ  - студенти з економічних спеціальностей. Це багато? ДУЖЕ багато і нажаль беззмістовно. Бо халява проплаченого економіста приводить тільки до його готовності працювати менеджером із заправки автомобілів.

А ми в компанії два роки не могли знайти фінансового аналітика, зустрічаючись із львівськими випускниками! Повна відсутність фундаментальних знань і небажання вчитись, незнання іноземних мов - це узагальнений портрет львівського студента-економіста.

На щастя, пошуки увінчалися успіхом - ми знайшли випускників Києво-Могилянської академії і Тернопільського економічного. Зрозумійте - ми не проти економічної освіти - ми проти його Львівського варіанту, коли за екзамени встановлена чітка такса.

Власне тому нам усім давно треба було набратися сміливості і гонору та подякувати Вакарчуку за його відвагу в провадженні незалежного зовнішнього оцінювання.

Саме відвагу, оскільки тестування підрізало крила мафії, яка наживалася на вступі у виші. Можна лише уявити, наскільки масштабний тиск здійснювався на міністра і його попередників, які починали запровадження ЗНО.

На жаль, треба констатувати, що це єдина за останні п'ять років корисна та рішуче втілена велика реформа в країні.

Так, реформа неоднозначна, так, вона ще має купу недоліків, але теперішня вступна кампанія незрівнянно здоровіша від того, що відбувалося ще кілька років тому. Відмовитися від тестування - з водою виплеснути дитину.

Замість підштовхування батьків та абітурієнтів до халяви, краще подивитися, який результат дадуть теперішні зміни. Чого хочуть батьки для своїх чад? Чи мріє хтось з них про трудові династії чи просто про будь-яку роботу по закінченню вищого навчального закладу і велику зарплату? А хто з минулих випускників добився найвищої зарплати? Де альма-матер "self-made millionaires"?

Не всі батьки повірять, але найкраще себе почувають в ринкових умовах бізнесмени, в минулому фізики та інженери. До речі, серед тих, хто самостійно зробив вагомий бізнес у Львові, їх суттєво більше, ніж економістів.

Між іншим, не тільки у Львові. Наприклад, за рейтингом зарплат випускників у Москві, впевнено входить до лідерів Московський фізико-технічний інститут і Московський державний технічний університет імені Баумана.

Чому так? Бо цінність університету не лише в тому, чому вчили, а в тому, наскільки "мордували" викладачі, щоб донести фундаментальні знання, наскільки складним було навчання, серйозними виклики та високими вимоги.

А розібратися з фінансовими, економічними моделями реального світу суттєво легше, коли в тебе є фундамент математичних та інженерних знань. Як казав наш вчитель академік Володимир Степанович Перхач, важливо не наповнити "сосуд", а запалити свічку.

Найкраще, що може дати вища освіта - готовність долати себе та не боятися складних завдань і навчитися вчитись все подальше життя.

Найгірше, що можуть зробити батьки для своїх дітей - "забезпечити" їм легку дорогу до вишу. Забирати у молодих людей можливість рости та працювати над собою - це забирати у них шанс на успіх у майбутньому. Тестування - це перший їхній виклик.

На виході з університету умови конкуренції ще жорсткіші, ніж на вході. Нікого в реальному бізнесі не цікавлять дипломи - важливі тільки знання і вміння. Якщо подивитися на серйозні компанії, що пропонують високооплачувані місця для випускників ВНЗ, то побачимо виключно потребу в знаннях і рівні особистості.

Так, батьки так само намагаються "влаштувати" своїх дітей на роботу. В середньому два-три рази на місяць хтось звертається з проханнями про працевлаштування чад.

Ми нікому не відмовляємо -- всіх автоматично  відправляємо складати іспити в HR департамент. На жаль, з тих, за кого просили, поступає в компанію один з десяти. Власне тому і питання: навіщо відтягувати момент зустрічі з реальністю? Навіщо калічити долю дітей, які, будемо відверті, - не здатні опанувати програму вищого навчального закладу?

Соціалізм закінчився, і гарну роботу зможуть отримати тільки ті, хто отримав високий рівень знань і вмінь. А кількість "теплих" місць (синекур), де готові платити гроші лише за "присутність", набагато менша, ніж кількість випускників, які на них претендують.

Для Львівського медичного університету зовнішнє незалежне оцінювання - це два потоки студентів, вперше за 50 років, які змогли поступити на держзамовлення без хабарів, без батьків-медиків і працівників СБУ та прокуратури.

Для Львова це означає, що за 10 років, після багатьох десятиліть деградації медичної освіти, Львівський медичний університет зможе покінчити з тою практикою, про яку навіть бояться починати розмову.

Тому пропонуємо дискусії про доцільність та потрібність ЗНО припинити, натомість обговорити, що можна і потрібно покращити або змінити:

По-перше, запровадити різні вагові коефіцієнти для профільних іспитів і обов'язкових. Талановиті інженери рідко дружать з граматикою ("Специалист подобен флюсу - выпуклость с одной стороны"). Які нам більше потрібні інженери - талановиті чи дуже грамотні? Для певних спеціальностей вага результатів з математики чи фізики має бути суттєво вищою, ніж з української мови та літератури.

По-друге, оцінка з фізики зараз, на відміну від математики, не є обов'язковою для вступу на технічні спеціальності. А знання з фізики є дуже важливим елементом технічної культури, й оцінка така потрібна. А, до речі, де іспит з інформатики для вступників на комп'ютерні спеціальності?

По-третє, більшість школярів зі Східної України не заперечують необхідність складання тестів з української мови. Давайте розширювати поле компромісу: ввести для української мови мінімальний прохідний бал, дозволити складати також тестування з російської мови та літератури. Чим ширший буде вибір, тим краще.

По-четверте, для запобігання варіанту подачі заяв більше, ніж в п'ятдесят ВНЗ, необхідно на загальнодержавному рівні забезпечити автоматизовану систему подачі попередніх заявок. І, безперечно, обмежити максимальну кількість попередніх заявок на вступ. Це дасть уявлення про реальні конкурси ще перед вступом, і допоможе дітям і батькам оцінити реальні шанси вчитись в даному виші.

Крім того, це зменшить можливості ВНЗ маніпулювати вільними місцями за рахунок дітей, які подавали заяви, пройшли по балах, а документи подали в інший ВНЗ. Взагалі, чим більше буде відкритої інформації в Інтернеті, тим менше можливостей для зловживань.

По-п'яте, дуже важливо говорити не тільки про процедури проходження тестів і вступ до вишів, але й про рівень і зміст тестів, про те, що обговорюють вчителі і інтелігенція.

Ми повинні мати не тільки відповідну якісну процедуру, але і внутрішній зміст тестів, який би дозволив відібрати найкращих абітурієнтів.

Ризикуючи видатися цинічними і наразитися на критику, чесно висловлюємо свою позицію як роботодавці і керівники для майже 400 високооплачуваних інженерів, програмістів, тестерів, математиків, економістів - фахівців, які створюють наукомісткий продукт на експорт.

Вибачте, але нам не потрібні програмісти-пільговики, які не вміють програмувати. Потрібні просто кваліфіковані програмісти. У високо конкурентному суспільстві ніхто не дивиться на те, ким є твої батьки і чи маєш ти право на пільги, за виключенням людей з обмеженими можливостями.

Зважають на те, що ти ОСОБИСТО вмієш, що ти знаєш, що ти можеш. Навіщо впроваджувати систему пільг, якщо частина молодих людей, яка ними скористалася, не може скласти першу сесію та приречена на відрахування?

Держава оберігає від конкуренції частину суспільства, батьки оберігають дітей, і чим далі це триває, тим далі ми як суспільство віддаляємося від можливості на рівних приймати виклики великого світу.

Чим швидше ми поглянемо в очі реальності, тим здоровішими і заможнішими будемо. А для РЕАЛЬНОЇ (не для галочки) підтримки дітей шахтарів, дітей інвалідів, давайте дамо їм шанс повчитися додатковий рік на підготовчих курсах у вищих навчальних закладах безплатно і потім НА РІВНИХ (або із зовсім невеликими пільгами ) конкурувати з іншими дітьми.

І головне: не має бути ані найменшого приводу для підважування чистоти процедури. Усюди в країні процедура складання ЗНО має бути на рівні Києво-Могилянської академії. Ми зобов'язані довести усі справи по неправдивих пільговиках до кінця.

А ми би просили Сергія Васильовича Ківалова застосувати свій юридичний фах і допомогти максимально серйозно покарати людей, які підривають можливо єдиний даний Україні шанс знову стати високоінтелектуальною країною.

Олексій Скрипник молодший, генеральний директор та співвласник компанії ELEKS Software, старший викладач Львівського політехнічного університету, Олексій Скрипник старший, доктор технічних наук, програміст з 40-річним стажем, 35-річним досвідом викладання у Львівському політехнічному університеті, науковий директор та співвласник компанії ELEKS Software, для УП

Українська правда